Борець з «імперією зла»: Рональд Рейган у спогадах українських дисидентів «Американський народ може гордитися одним з найвизначніших
своїх президентів. Рональд Рейган – славний син великого народу, який не
знецінив позиції США як бастіону демократії та увійде в історію світу
як лицар свободи», – сказав Михайло Горинь.
6 лютого виповнюється 100 років з дня народження президента США
Рональда Рейгана. Сороковий американський президент, який вважав СРСР
«імперією зла», був знаковою постаттю для цілого покоління українських
дисидентів. Легендарною стала його зустріч у «перебудовчому» 1988 році в
Москві з лідерами руху опору – політв’язнями, правозахисниками, діячами
гнаних церков з усіх республік Радянського Союзу. Спогадами про цю
зустріч, а також думками про роль президента Рейгана у наближенні краху
«імперії зла» з Голосом Америки поділилися колишні радянські
політрепресовані Михайло Горинь, Ольга Горинь та Левко Лук’яненко.
Михайло Горинь: «Американський народ може гордитися одним із найвизначніших своїх президентів»
У
1987 р. багаторічний радянський політв’язень Михайло Горинь повернувся
додому з чергового заслання. А вже наступного 1988 року він і ще
півсотні дисидентів з усього Радянського Союзу були офіційно запрошені
до американського посольства в Москві на зустріч з лідером наймогутнішої
держави світу – президентом США Рональдом Рейганом. На тій зустрічі
Рейган виголосив промову про демократію, а радянські дисиденти мали
змогу поставити йому запитання. Ця зустріч стала демонстрацією підтримки
урядом США дисидентського руху, репресії проти якого тоді ще тривали, –
згадує Горинь:
«Ми були удостоєні великої честі, коли нас,
представників громадських організацій і рухів, було прийнято президентом
однієї з наймогутніших держав світу – далекоглядним і розумним
політиком Рональдом Рейганом. Це був сміливий, рішучий крок, і дуже
результативний, як виявилося в майбутньому. Мабуть, ні один президент
США до нього і опісля не розумів так ролі України в минулій історії, як і
важливості її присутності як суб’єкта історичних відносин для
майбутнього співжиття народів і держав. Викликає захоплення нестандартна
нова політика Рейгана, який при своїй жорсткій позиції та рішучій
протидії експансії комунізму зумів добитися не лише зустрічі з
президентом Михайлом Горбачовим, але й змусити його погодитися на
зустріч із представниками репресованих рухів, церков, громадських
організацій.
Це, з одного боку, послабило конфронтацію з СРСР, а з
другого, розпочало руйнування тієї «залізної завіси», яка наглухо
заховувала правду від світу. А отже, Рейган розпочав руйнування тієї
імперії зла, яку добре розхитали, власне, ті, з ким він зустрічався, і
яка з його легкої та міцної руки розвалилася, як трухлява будівля.
Ми
були захоплені і вдячні блискучому політику Рейгану, а також обом
палатам Конгресу, які своїми постановами й зверненнями до уряду СРСР
морально підтримували нас у ті важкі часи боротьби за право жити на
своїй Богом даній нам землі, у своїй незалежній самостійній соборній
Україні.
Американський народ може гордитися одним з
найвизначніших своїх президентів. Рональд Рейган – славний син великого
народу, який не знецінив позиції США як бастіону демократії та увійде в
історію світу як лицар свободи», – сказав Голосу Америки один із
фундаторів Української Гельсінської спілки, Народного руху України та
Української республіканської партії, колишній голова Української
Всесвітньої координаційної ради Михайло Горинь.
Ольга Горинь: «Зустріч з Рейганом стала здійсненням неможливого»
Дружина
Михайла Гориня, педагог Ольга Горинь була запрошена на зустріч з
президентом Рейганом як представниця репресованої Української
греко-католицької церкви. Як згадує Ольга Павлівна, її найбільше вразила
готовність американського президента вислухати дисидентів, у той час як
тодішня українська влада завжди уникала будь-якого особистого
спілкування.
«На зустрічі у 1988 році я була також. Тоді
запросили лідерів різних рухів, організацій і церков. А я була в
комітеті захисту Української греко-католицької церкви. Мабуть, мене
через те запросили, що в російській пресі з’явилося моє звернення на
постанову Конгресу США, який підтримав легалізацію церков. Тоді наша
Верховна рада, наші депутати це дуже засудили і лаяли американський
Конгрес: мовляв, американці втручаються у справи СРСР, руйнують
радянську мирну політику. От я і виступила, заявивши, що не Америка, а
представники нашої влади руйнують мир, коли накидаються на свободу
совісті...
Пригадую, на тій зустрічі в посольстві був повен зал
людей. Стояло 4 круглих столи по 10-12 чоловік за кожним. І все то були
дисиденти, відмовники, священики не визнаних РПЦ церков. Приїхали з
усього Радянського Союзу – і татари, і росіяни, і вся Прибалтика. Багато
хто вбрався в національні костюми – пригадую естонку, яка прийшла з
великою гаптованою стьожкою через плече. Від українців були Іван Гель,
В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Петро Рубан, Михайло Горинь і я,
Ольга Горинь...
Чорновіл сидів за одним столом з президентом
Рейганом. А я разом з іншими жінками сиділа за столом із Ненсі Рейган, і
навіть дещо з неї словом перекинулася. Я сказала їй, що захоплена,
здивована такій зустрічі, яка ще недавно здавалася неможливою,
фантастичною. А вона мені відповіла, що жінкам часто вдається те, що
чоловікам здається неможливим.
І знаєте, я вважаю, що в зустрічі
тих неформальних організацій з президентом Рейганом, як також у зустрічі
президентів Горбачова і Рейгана велику роль відіграли жінки. Мені
здається, що дружини президентів – передова Раїса, з якою дуже числився
Горбачов, і ліберально налаштована Ненсі –дуже посприяли тому, щоб ця
зустріч відбулася.
Мені ця зустріч з Рейганом запам’яталася
несподіванкою великою. Бо у себе в державі мене не допускали ні до кого.
Скажімо, коли я їхала зі Львова до КГБ, вже коли Михайла вдруге
посадили, везла якісь заяви, документи і хотіла зустрітися з начальником
тодішнім, щоб правди добитися, то мене не пускали. Казали – кидайте в
скриньку, та й по всьому. Особистих зустрічей вони уникали. А якщо на
мої заяви приїжджав хтось із Києва, то лише для того, щоб сказати: «все
те, що ви написали, не підтвердилося».
А з президентом Рейганом
можна було особисто поспілкуватися за тим столом за чаєм! І радники
президента потім вислуховували кожного і занотовували наші скарги.
І
після тієї зустрічі в Москві наша Українська греко-католицька церква
була легалізована, дістала всі права. Я переконана, що це був прямий
наслідок зустрічі дисидентів з Рейганом. І коли Михайло Горинь каже, що
президент Рейган розпочав руйнування «імперії зла», то я з ним цілковито
погоджуюсь», – сказала Ольга Горинь Голосу Америки.
Левко Лук’яненко: «Рейган побачив суть Радянського Союзу і назвав його імперією зла»
У
1988 році Левко Лук’яненко ще був на засланні, і тому не міг взяти
участь у зустрічі в Москві. Проте, як каже політик, тодішні політв’язні з
тюрем уважно стежили за діями нового президента Сполучених Штатів
Америки.
«Коли прийшов на посаду президент Рейган, то ми відчули –
хоча й здалеку спостерігали – що прийшла зовсім нова людина. Доти у
світі встановилася двополюсна рівновага: Радянський Союз має потужну
атомну зброю, і американці з Європою також мають потужну атомну зброю. І
кожна сторона знала, що ця зброя може знищити іншу сторону, і це було
чинником стримування. Таке рівномірне військове протистояння фактично
означало, що американська дипломатія, американські президенти якось так
обережно ставилися до Радянського Союзу. З одного боку, критикували, а з
другого – це було фактично визнання статус-кво і примирення з тим
статус-кво.
Коли ж президентом став Рейган, то дуже швидко
Америка відчула, і цілий світ відчув, що період отого примирення двох
систем закінчився. Рейган повів активну політику, яку до нього не
проводили американські президенти. Площиною для наступу проти СРСР стала
проблема прав людини, а також проблема національних відносин у
Радянському Союзі.
Новаторська дипломатія Рейгана проявилася і в
тій зустрічі з представниками руху опору у Москві. Раніше лідери
західних країн співчували нашій боротьбі за демократію, однак не могли
переступити дипломатичний протокол і офіційно прийняти радянських
дисидентів. Рейган прийняв офіційно. Він тим самим показав дулю
радянському керівництву, коли зустрівся з дисидентами і націоналістами,
які боролися проти імперії.
Так сталося, що після Другої світової
війни у світі, в Європі, в Америці була доволі чисельна українська
еміграція. Виїхало багато людей, і ця еміграція мала політичний
характер, вона була дуже активною. Однак світ не був готовий сприйняти
її пояснення, що таке Радянський Союз. І ось Рейгану судилося
використати оту інформацію, яку несли українські політики на Заході.
Йому судилося, власне, глибше зрозуміти проблему національних відносин у
Радянському Союзі. І якщо до того політики по американських
університетах, та й самі президенти якоюсь мірою перебували під впливом
комуністичної пропаганди, то Рейган побачив суть Радянського Союзу. Він
зрозумів, що тут є імперія і назвав цю імперію «імперією зла».
Цей
його вислів швидко пішов по цілому світу. Він був дуже влучною
характеристикою того, що є Радянський Союз. Отже, це не союз
рівноправних народів, а це Російська імперія. Вона тримається на
репресіях і безконечному приниженні людини. Це є імперія зла.
Це
був новий крок у політиці. І для нас, політв’язнів, хто сидів у
концтаборах і тюрмах, це був дуже обнадійливий сигнал. Ми побачили, що
Захід нарешті починає боротися проти Радянського Союзу. Загострення
протистояння почало збільшуватися, і якщо раніше цього загострення
боялися, то тепер побачили, що Рейган сміливий чоловік і він готовий
далі наступати. Гонка озброєнь розгорнулася незрівнянно сильніше, і це
йшло паралельно з нарощуванням Заходом зброї проти Радянського Союзу,
примушуванням Радянського Союзу включитися в цю гонку озброєнь. У
Радянському Союзі 75% внутрішнього валового продукту щороку почало йти
на озброєння.
Тому це президент дуже сміливий, революційний за
своїм характером. Він доклав найбільше зусиль для того, щоб привести
Радянський Союз на грань катастрофи. І кінець кінцем СРСР був змушений
визнати, що програв змагання із Заходом. Це сталося вже при Горбачові.
Тому
Рейган – це видатна особистість, видатний президент Сполучених Штатів,
який зробив найбільший внесок у розвиток того світового протистояння і
привів до перемоги демократичного світу над Радянським Союзом –
«імперією зла», – вважає Левко Лук’яненко. http://www.voanews.com/ukrainian/news/reagan-ua-dissidents-2011-02-04-115313259.html
|